Засідання Клубу банкірів 27 лютого 2019 року в Посольстві Словацької Республіки в Україні на тему: «Виклики та досягнення у банківському секторі України: підсумки 2018 року і прогнози на 2019 рік»
27 лютого в Посольстві Словацької Республіки в Україні відбулося чергове засідання Клубу банкірів на тему: «Виклики та досягнення у банківському секторі України: підсумки 2018 року і прогнози на 2019 рік». Посольство Словацької Республіки стало місцем зустрічі провідних українських банкірів та фінансистів зовсім не випадково, адже його поєднують з клубом давні партнерські стосунки. А окрім того це було спільне засідання Клубу банкірів та Міжнародного трейд-клубу, захід який традиційно раз на рік проводять ці відомі неурядові організації. Тож зрозуміло, що до банкірів, які представляли Клуб на цій міжнародній зустрічі долучилися й економічні радники посольств 20 країн, що працюють в Україні.
Засідання відкрила голова Ради Клубу банкірів Людмила Мостова, яка відзначила, що спільне засідання Клубу банкірів та Міжнародного трейд-клубу за щасливим збігом обставин відбувається у Всесвітній день неурядових організацій, і привітала усіх учасників заходу. Людмила Мостова також коротко розповіла про діяльність Клубу у 2018 році, що була спрямована на виконання його статутних завдань, зокрема обмін досвідом із зарубіжними партнерами.
Надзвичайний і Повноважний Посол Словацької Республіки в Україні пан Марек Шафін та перший секретар цього Посольства пані Соня Крайчова докладно і яскраво розповіли присутнім про сучасну Словаччину, її потужний економічний та соціальний розвиток після появи на карті Європи Словацької Республіки 1 січня 1993 року та її гідне місце серед партнерів по Європейському Союзу. Їх виступи викликали великий інтерес учасників засідання.
«Фінансові результати банківської системи 2018, виклики 2019» — так назвав свою презентацію завідувач відділу фінансових ринків Академії фінансового управління, кандидат економічних наук Анатолій Дробязко. Він, зокрема, відзначив, що Україні слід уважніше проаналізувати розвиток країн Євросоюзу, з якими є спільні кордони, які мають в обігу власну національну валюту і мають можливість проводити власну монетарну політику. Україна у 2017 році (за даними World Bank Group) мала валовий національний дохід (GNI) на рівні $ 101,5 млрд. при населенні 44,9 млн., в той час як Польща $ 482,5 млрд. (населення 38,0 млн.), Чехія $ 192,3 млрд. (населення 10,6 млн.), Угорщина $ 125,9 млрд. (населення 9,8 млн.), Румунія $ 185,2 млрд. (населення 19,6 млн.).
За 2018 рік Україна має найкращий за останні 5 років показник інфляції 9,8%. Для порівняння, інфляція за 2017 рік склала у Польщі 1,1%, у Чехії — 2,0%, в Угорщині — 2,7%, в Румунії — 3,3%. Якими основними монетарними інструментами досягаються такі низькі темпи інфляції у цих країнах? Облікова ставка центральних банків: Польща — 1,5%, Чехія — 0,75%, Угорщина — 0,9%, Румунія — 2,5%. На кінець 2018 року Національний банк України монетарну стабільність утримував за рахунок високої облікової ставки на рівні 18%, що фактично є перепоною для розвитку кредитування реального сектору. Обсяг прямих іноземних інвестицій за 2017 рік склав у Польщі — $7,4 млрд., у Чехії — $7,4 млрд., в Угорщині — $2,5 млрд., в Румунії — $5,2 млрд. Відповідно, $2,4 млрд. прямих іноземних інвестицій в Україні недостатньо для скорочення розриву між Україною та цими країнами у рівні життя громадян.
Чи має Центральний банк інструмент для впливу на розвиток економіки? Так, це монетизація економіки. Але, якщо грошова пропозиція Центрального банку не буде відповідати рівню попиту грошей в економіці, країна буде мати проблеми з обмінним курсом. Це українці відчули у 2009 та 2014 – 2015 роках, коли НБУ надавав значні обсяги рефінансування банкам, а банки не мали платоспроможного попиту з боку економіки, і надлишкова грошова маса чинила тиск на валютний ринок.
Порівняльний розрахунок монетизації економік (відношення грошової маси (М3) до ВВП (%)) складає в Україні 40,0%, в Румунії — 44%, в Польщі — 73%, в Угорщині — 64%, в Чехії — 92%. Тобто, для обслуговування своєї економіки центральні банки країни емітували в національній валюті обсяги грошової маси, що еквівалентні в Україні гривень на $45 млрд., в Румунії леїв на $93 млрд., в Польщі злотих на $383 млрд., в Угорщині форинтів на $89 млрд., в Чехії крон на $199 млрд. Покращити цей показник Національний банк України не може, зважаючи на те, що рішення цієї проблеми гальмується нерозвиненим фондовим ринком, який не надає інструментів для продуктивного використання грошової маси в якості інвестиційного ресурсу. В Україні фондовий ринок так і не став альтернативою для банківських депозитів. Маючи монетизацію економіки України вдвічі нижчу, ніж в Угорщині і Румунії, у чотири рази меншу, ніж у Чехії, та у 8,5 раз, ніж у Польщі, Україна програє економічні перегони сусіднім країнам.
Для виходу країни з соціально-економічної кризи і забезпечення достойного рівня життя громадян необхідні узгоджені дії всіх інститутів державної влади, розвиток ринкової інфраструктури, захист прав власності. Реформи, що зафіксовані у Меморандумах України з МВФ є необхідними, щоб попередити чергову фінансову кризу, але недостатніми для прискореного розвитку країни. Фінансова стійкість держави повинна гарантуватися узгодженими діями інститутів влади та інструментами державної політики. Країна повинна бути конкурентоспроможною у боротьбі за інвестиційні ресурси в умовах зростаючого економічного протекціонізму та військових загроз.», — вважає Анатолій Дробязко.
Велику увагу всіх присутніх викликав виступ першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайла Довбенка, який охарактеризував минули й 2018 рік, як рік, що продемонстрував стабільний тренд фінансового зростання, прокоментував деякі важливі закони, зокрема зміни у валютному законодавстві держави, які набули чинності 7 лютого поточного року, закон про облігації фондів місцевого розвитку, що має стати інструментом пожвавлення економічної активності в регіонах, закони, що стосуються кредитних спілок, фінансового лізингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тощо. Михайло Довбенко також відповів на численні запитання банкірів та дипломатів.
Про потенціал банків 4 групи розповіла учасникам засідання у своїй презентації заступник голови правління «RwS банку» Олеся Листопад. На її думку «банківська система України значно відстає від потреб економіки. Активи банків складають всього 41% ВВП, що в порівнянні з розвинутими ринковими європейськими країнами, такими як Франція, Германія, Англія в 7-8 разів менше.
На фоні падіння/стагнації кредитної активності (відношення Кредитів до Активів) зростає портфель вкладень в ОВДП (в основному держбанків) і в депозитні сертифікати НБУ. Зростаючий Бізнес-клієнт або ті, хто стикається з тимчасовими фінансовими труднощами, залишаються поза сферою інтересів великих і середніх банків.
Само поняття «малий банк» спочатку вимагає чіткого критерію, щоб ми говорили про один предмет. Найпростішим вибором буде розмір активів.
Підвищення мінімального розміру власного капіталу комерційних банків є одним із найбільш використовуваних інструментів регулювання фінансової галузі в країнах, що розвиваються. Аналіз показує, що розмір банку не має значення для його ефективності.
Згортання філіальних мереж – загальна тенденція для українських банків. До кризи близько десятка малих банків прагнули за рахунок розгортання мережі відділень, по-перше, підвищити інвестиційну привабливість і, по-друге, наростити залучення депозитів у населення. Філіали втрачають свою дохідність для банків у зв’язку зі змінами в платіжних звичках клієнтів (підприємців і домогосподарств), розвитком дистанційного банкінгу, централізацією прийняття бізнес-рішень в головних офісах, перетворення відділень в точки продаж.
Сильними сторонами малих банків є: індивідуальний підхід до кожного клієнта, обслуговування мікро і малого бізнесу (від якого відмовляються великі і середні банки), залучення вкладників, орієнтованих на % доходи (в межах суми компенсації від ФГВФО), канали дистанційного банкінгу, послуги проведення платежів (конкуренція з платіжними системами/терміналами/ Інтернет).
Для малого українського банку характерні також і такі вади: низький рівень технологій в порівнянні з великими банками через бюджетні обмеження, нерозвинута мережа філіалів і банкоматів, акцент в ресурсах на коштах клієнтів, нема доступу до довгострокових ресурсів на ринку капіталу, переплата за залучення депозитів, кредити клієнтам складають ядро активів, але з акцентом на кредитування малих и середніх підприємств, обмежений розміром капіталу потенціал прийняття ризиків.
Можливим рішенням є розвиток нішового бізнесу: ВІП-банкінг, або споживкредитування, або кредитні карточки, або розрахункові операції, або банк без філій по моделі Інтернет-банкінгу.
Менш конкурентними є моделі: локалізація бізнесу (в одній із областей) і концентрації на певній галузі економіки.
Чому необхідно збереження присутності малих банків?
Обмежується паразитизм на положенні Too Big Too Fail (Too big to live), підтримується рівень цінової і нецінової конкуренції, створюється база для поглинань і злиттів, альянсів, малі банки є більш доступні для клієнтів в обслуговуванні і взаємодії, особливо тих, які «не цікаві» великим банкам, малі банки є, в тому числі, платниками податків, несуть в собі соціальне навантаження.», — наголосила заступник голови правління «RwS банку» Олеся Листопад.
Дмитро Продан, член правління, начальник управління казначейських операцій банку «Український капітал» у своїй презентації докладно розповів учасникам представницької міжнародної зустрічі про зміни та новації у валютному законодавстві України нинішнього року.
А замість післямови наведемо цитату з одного з численних листів, що надійшли на адресу Клубу після цього засідання: «Велика подяка за презентації та спільне засідання Клубу банкірів та Міжнародного трейд-клубу! Отримали багато корисної інформації для своєї повсякденної роботи. Дякую Вам за професійних доповідачів та виступи. Бажаю подальших успіхів Клубу банкірів!, — написав економічний радник Посольства Угорщини в Україні Андраш Кадар.
Трекбэк с Вашего сайта.
