Засідання Клубу банкірів в Інституті економіки та прогнозування Національної академії наук України на тему: «Банківська система України: результати «очищення» та перспективи подальшого розвитку».
27 лютого в Інституті економіки та прогнозування Національної академії наук України відбулося чергове засідання Клубу банкірів на тему: «Банківська система України: результати «очищення» та перспективи подальшого розвитку». В засіданні взяли участь провідні вітчизняні банкіри, представники Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності, представники фінансового ринку, вчені-економісти, фінансові експерти та аналітики.
Засідання відкрив директор Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, академік Валерій Геєць.
З доповіддю на тему: «Очищення банківського сектору: ціна для суспільства та держави» виступила науковий співробітник відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України Валентина Гаркавенко, яка зокрема сказала: «За останні три роки банківський сектор зазнав безпрецедентного за масштабами очищення (з січня 2014 р. по 26 лютого 2017 р. з ринку виведено 87 банків). Активне виведення банків з ринку призвело до різкого зростання фінансового навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – за 3 роки вкладникам банків-банкрутів було виплачено 81 млрд. грн. Для здійснення виплат ФГВФО змушений здійснювати запозичення в Уряду, що впливає на рівень державного боргу. Перспектива повернення коштів, що знаходилися на рахунках підприємств в банках, щодо яких прийнято рішення про введення тимчасової адміністрації або ліквідації, практично відсутня, оскільки оціночна вартість активів таких банків у декілька разів менша їх балансової вартості.
Унаслідок виведення банків з ринку значні збитки отримали юридичні особи та населення, у результаті чого суттєво погіршився фінансовий стан багатьох підприємств, окремі з них збанкрутували, а держава недоотримала податкові надходження.»
«Очищення” банківського сектору: наслідки для підприємств» – саме такі питання розглянув у своїй доповіді завідувач відділу фінансів реального сектору Інституту економіки та прогнозування НАН України, доктор економічних наук Владислав Зимовець. Він зазначив: «Термін «очищення» банківського сектору застосовується НБУ задля створення позитивної суспільної думки щодо неоднозначних результатів діяльності НБУ з виконання його функції захисту інтересів вкладників і кредиторів банків. «Очищення» банківського сектору здійснювалось за допомогою інструментарію (Закон «Про гарантування вкладів фізичних осіб»), не придатного для вирішення системних проблем, пов’язаних із втечею капіталу та втратою контролю за активами на окупованих територіях.
Наслідком політики «очищення» стали:
- ресурсне «виснаження» банківського сектору. Кредитний потенціал банківської системи стиснувся більш ніж удвічі – з 978 млрд. грн. на початок 2014 р. до 464 млрд. грн. на початок 2017 р. (у цінах 2010 р.). Це призвело до деформації структури активів фінансового сектору в бік на фінансування державного боргу: якщо на кінець 2011 р. в ОВДП було вкладено 20,8 % грошової маси, то на кінець 2016 р. – 57,8 %. Доступ підприємств до кредитів значно погіршився, банки віддають перевагу менш ризиковим вкладенням у державні боргові інструменти;
- погіршення фінансового стану підприємств. Втрати юридичними особами коштів на рахунках в банках призвели до збитків обсягом 270 млрд. грн. та втрати довіри до українських банків. Упродовж трьох років «очищення» кошти підприємств в іноземній валюті у банках скоротились на 40 %, а в національній – на 30 %.
Якщо говорити про перспективи відновлення відносин підприємств з банками, то потрібен тривалий час для відродження банківського сектору – від 10 до 15 років – система має заново пройти етап “апробації” (тобто повернутись у 2000 рік);
— перспективи діяльності державних банків оцінюються скептично, вони залишатимуться збитковими, що суттєво послаблюватиме фінансову систему країни, посилюватиме “ефект витіснення” та системні фінансові ризики;
‑ відновлення довіри до банківської системи з боку підприємств можливе лише у разі зміни підходів НБУ до розуміння функції “захисту інтересів вкладників і кредиторів”, що передбачає зміну ідеології, засудження технології “очищення” як помилкової і розвитку інструментарію реструктуризації, фахового управління NPL.»
Великий інтерес у присутніх на засіданні викликала також доповідь старшого наукового співробітника відділу грошово-кредитних відносин Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України, кандидата економічних наук Євгена Бублика на тему: «Кредитний ринок в період “очищення” банківського сектору: вектори занепаду і піднесення». В умовах тривалого «очищення» банківської системи небанківські фінансові установи отримали серйозні ринкові переваги у сегменті споживчого кредитування. Як наслідок, з 2014 р. на кредитному ринку спостерігались такі протилежні вектори розвитку: замороження банківського кредитування, скорочення банківських установ та їх кредитних портфелів у 1,2 рази і в той же час помітне збільшення кількості кредитних установ у небанківському фінансовому секторі та суттєве зростання обсягів кредитного портфелю фізичних осіб – у 1,5 рази. Крім того, за структурними параметрами відбувалось зміщення кредитного ринку у бік короткострокового споживчого кредитування. Враховуючи незмінність відповідних умов, такі тренди розвитку вітчизняного кредитного ринку зберігатимуться і у 2017 р.»
Із співдоповіддю на тему: «Банківська система України: результати «очищення» та перспективи подальшого розвитку» виступив кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Анатолій Дробязко. «Приватизація «Приватбанку» корінним чином змінила ландшафт банківської системи другого рівня. В руки Мінфіну перейшли фінансові інструменти, яких ніколи не мав НБУ. На ринку тепер два регулятора, при чому, Мінфін має на банківський ринок прямий вплив. Контролюючи 60% сегменту депозитів фізичних осіб, Мінфін має можливість гармонізувати відсоткові ставки ринків: ОВДП, облікової ставки НБУ та ринкової депозитної.
Крім того, сконцентрувавши в своїх руках монополію на ринку карткових продуктів та проведення розрахунків, Мінфін має можливість змінити парадігму тарифної політики роботи з готівкою та безготівковими розрахунками у народному господарстві. Так зараз населенню згідно діючих тарифів дешевше розраховуватися за комунальні послуги готівкою, а можна поміняти тарифи таким чином, що платежі з рахунків будуть дешевшими, таким чином зробити суттєвий крок в сторону збільшення безготівкових розрахунків і таким чином позитивно вплинути на структуру грошової маси, що знаходиться в обігу. Остання задача завжди була поза можливостями НБУ. Ще один позитивний момент приватизації » Приватбанку » є те, що з ринку пішов один з найбільших гравців, що мав досвід у використанні «гойдалок» обмінного курсу гривні. Тому, динаміка валютного курсу в цьому сенсі стає більш прогнозованою.
Практика приватизації «Приватбанку» показала, що ФГВФО не є ефективним розпорядником активів банків, що знаходяться у ліквідаційній процедурі. По факту на сьогодні відбувається очищення банківської системи не тільки від неплатоспроможних банків, а і очищення позичальників від своїх зобов’язань. Таким чином, ФГВФО виступає не справедливим рефері, який захищає інтереси кредиторів банківської системи, а інструментом перерозподілу активів, що були в кредитних заставах банків.
І останнє, для подолання кризи від регулятора необхідні ініціативи інституційного розвитку банківської системи. Це стосується створення Фонду, який би очистив хоча б державні банки від негативно класифікованих активів. Створення реєстру великих позичальників, і в рамках його позичальників, що не розрахувалися по своїх попередніх боргах. Набір державних банків, що є у Мінфіну дозволяє переорієнтувати їх діяльність на інвестиційні програми, програми підтримки експортерів, програми підтримки малого та середнього бізнесу, а не конкурувати між собою, як універсальні банківські установи. Необхідно зміцнити якість корпоративного управління державними банками, зробити їх звітність більш транспорентною.»
У обговоренні взяли участь експерт-аналітик Ігор Шумило, перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності Михайло Довбенко, голова Правління Агентства по рефінансуванню житлових кредитів Сергій Волков, колишній заступник Голови Національного банку України Борис Марков, член Ради Клубу банкірів Микола Нос та інші.
Підбив підсумки засідання головний науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування Національної академії наук України Сергій Кораблін. Він сказав: «засідання Клубу Банкірів виявилося надзвичайно глибоким та багатогранним. Цьому немало сприяло те, що виступаючі виявили прагнення окреслити та висвітити цілий пласт проблем, на які вітчизняні регулятори, на жаль, не звертають достатньої уваги.
Як слушно відзначали члени Клубу, в Україні фактично досі не встановлено умови та причини банківських криз 1998-1999, 2008-2009 та 2014-2016 років. Ми все ще не маємо чіткого уявлення щодо повного переліку чинників, через які упродовж останніх трьох років збанкрутіли майже 90 вітчизняних банківських установ, а також щодо ціни та наслідків цих банкрутств. Чи вдалося нам сьогодні знайти відповідь на ці питання? Очевидно, ні. Але якість та різносторонність дискусій свідчать про правильність їх руху.
Інститут економіки та прогнозування вдячний керівництву Клубу Банкірів за цю зустріч та нашу багаторічну плідну співпрацю. Ми завжди раді вітати членів Клубу в стінах Інституту і впевнені, що попереду нас очікують ще багато цікавих та продуктивних засідань.»
Трекбэк с Вашего сайта.
